Надяга

Надяга
р. , лп Орловки в Мазановском р-не. Название с эвенк. нади – место в лесу с горелыми деревьями. Река протекает по тайге, где на отдельных участках во время лесных пожаров выгорела часть лесов [22].

Топонимический словарь Амурской области. — Благовещенск: Хабаровское книжное издательство. . 2009.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Смотреть что такое "Надяга" в других словарях:

  • надягання — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • надягати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • надягатися — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • пелерина — и, ж. 1) Короткий плащ до пояса або накидка, звичайно коротка, часто з капюшоном, яка надягається поверх одягу, або капюшон, що надягається поверх плаща. 2) Великий жіночий комір, завдовжки до плечей або до ліктя, який надягається поверх плаття …   Український тлумачний словник

  • Корейский — многочисленная группа ручьев в Амурской области: руч. , лп р. Агин в Тындинском р не; руч. , пп руч. Гусиный (бассейн р. Гарь), руч. , лп р. Деп, руч. , лп р. Сугджар 2 в Зейском р не; руч. , лп р. Надяга в Мазановском р н; руч. , лп руч.… …   Топонимический словарь Амурской области

  • єпитрахиль — і, ж. Частина культового одягу священика у вигляді довгої смуги, що надягається на шию …   Український тлумачний словник

  • на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1) із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.); б) на якому… …   Український тлумачний словник

  • нагрудник — а, ч. 1) Фартух або частина фартуха, яка надягається на груди для захисту їх від чого небудь. 2) Частина збруї, яка накладається на груди коневі. 3) За давніх часів і середньовіччя – частина військової зброї у вигляді щитка або панцира для… …   Український тлумачний словник

  • пальто — а/, с. Верхній одяг довгого крою, що надягається поверх плаття, костюма і т. ін …   Український тлумачний словник

  • підборідник — а, ч. 1) Ремінець у вуздечці під нижньою губою коня. 2) Ремінець у капелюха, який надягається під підборіддя. 3) муз. Спеціальний пристрій у скрипки та альта, що допомагає підтримувати інструмент підборіддям під час гри …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»